храм —
(місце, де віддають Богові шану) церква, святиня// Божий дім.
Словник синонімів Полюги
храм —
храм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
храм —
Божий дім, церква, (у гебреїв) синагога, (у буддистів) пагода, (у католиків) костел, (у лютеран) кірха, (у мусулман) мечет|ь|; П. святилище, СВЯТИНЯ; ПОБ. храмове свято.
Словник синонімів Караванського
храм —
1. Спеціально освячена споруда з вівтарем, призначена для проведення богослужінь; Церква; 2. див. храм вірних; 3. див. церковне свято храмове
Словник церковно-обрядової термінології
храм —
ХРАМ, у, ч. 1. Культова споруда призначена для громадського богослужіння, здійснення релігійних обрядів (християнські церкви, мечеті, синагоги тощо). Задзвонили до вечірні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Т.
Словник української мови у 20 томах
храм —
Кімната, дім, церква
Словник застарілих та маловживаних слів
храм —
-у, ч. 1》 Будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди. 2》 Релігійне свято на честь якогось святого або якоїсь релігійної події. 3》 перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани. || Галузь, сфера високих духовних цінностей. Храм науки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
храм —
СВЯТИ́НЯ (місце релігійного поклоніння), СВЯТИ́ЛИЩЕ, ХРАМ, ХРАМИНА. СВЯТИ́НЯ (що-небудь особливо дороге, глибоко шановане), СВЯ́ТОЩІ мн.; ХРАМ, ХРА́МИ́НА заст. (місце, яке викликає почуття великої поваги).
Словник синонімів української мови
храм —
ХРАМ, у, ч. 1. Будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди. Задзвонили до вечірні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
храм —
Kультове приміщення, будівля для молитов та релігійних обрядів. Первісно вони влаштовувалися у печерах, згодом поряд з ними з'явилися наземні споруди різних форм і розмірів.
Архітектура і монументальне мистецтво
храм —
Храм, -му м. 1) Храмъ, церковь. Летів Адам через божий храм. Ном. 2) Храмовой, престольный праздникъ. Скоро послі того був храм. На храм поз'їздилось багато знакомых. Рудч. Ск. І. 216.
Словник української мови Грінченка