худючий

худю́чий

[худ'учи^ей]

м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і

Значення в інших словниках

1. худючий — худю́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. худючий — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. худючий — ХУДЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що худю́щий. Він [пес] був такий худючий і шолудивий, що на нього жалко було дивитись (Л. Смілянський); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
4. худючий — -а, -е, розм. Те саме, що худющий. Худий-худючий — надзвичайно худий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. худючий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. худючий — ХУДЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що худю́щий. Він [пес] був такий худючий і шолудивий, що на нього жалко було дивитись (Сміл., Сашко, 1954, 218); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Збан.  Словник української мови в 11 томах