Значення в інших словниках
-
шана —
Пошана, повага, шаноба, шанування, поважання, пошанівок; (царська) почесті; (частування) ур. учта.
Словник синонімів Караванського
-
шана —
I повага, пошана, шаноба, шанобливість II див. ура; честь
Словник синонімів Вусика
-
шана —
ША́НА, и, ж. 1. до кого – чого і без дод. Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь; пошана. Ой, спасибі ж тобі, Хмелю, Й превелика шана, Що врятував Україну Від польського пана!...
Словник української мови у 20 томах
-
шана —
ша́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
шана —
-и, ж. 1》 до кого – чого і без додатка. Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь; пошана. || Шанобливе ставлення до когось, чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
шана —
ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.
Словник синонімів української мови
-
шана —
ША́НА, и, ж. 1. до кого — чого і без додатка. Почуття поваги, що грунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь; пошана.
Словник української мови в 11 томах
-
шана —
Шана, -ни ж. Почтеніе, уваженіе, честь. Життя панське, та шана собача. Грин. 235. Ой я водила і визволяла, а мені молодій одна шана. н. п. Ти окрив його красою, шаною царською. К. Псал. 47.
Словник української мови Грінченка