ювіляр —
Ювілянт, г. ювілят, ж. іменинник
Словник синонімів Караванського
ювіляр —
ЮВІЛЯ́Р, а, ч. Особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують; ювілянт. Ювіляр підняв келих за свою дружину і тут же підніс їй іменинний подарунок (Ю. Мокрієв).
Словник української мови у 20 томах
ювіляр —
ювіля́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ювіляр —
(-а) ч. 1. крим., нарк. Людина, яка вперше спробувала наркотик. БСРЖ, 712; СЖЗ, 118. 2. крим. Підліток, який уперше здійснив статевий акт. СЖЗ, 118.
Словник жарґонної лексики української мови
ювіляр —
-а, ч. Особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ювіляр —
ЮВІЛЯ́Р (особа, установа, місто й т. ін., ювілей яких відзначають, святкують), ЮВІЛЯ́НТ рідко. Тепло поздоровили ювіляра письменники (з журналу).
Словник синонімів української мови
ювіляр —
ЮВІЛЯ́Р, а, ч. Особа, установа, місто і т. ін., ювілей яких відзначають, святкують. Ювіляр підняв келих за свою дружину і тут же підніс їй іменинний подарунок (Мокр., Сто.., 1961, 95).
Словник української мови в 11 томах