індикатор —
Фізичне явище, хімічна речовина, або організм, який характеризує своєю наявністю, або відсутністю властивості оточуючого середовища.
Словник термінів з агрофітоценології
індикатор —
Индикатор — indicator — Indikator, Anzeigegerät, Sichtgerät, Tracer, Anzeiger — 1) Пристрій або речовина, які за наявності певної властивості об'єкта або явища створюють сигнал інформації про це. 2) Прилад, за допомогою якого здійснюють індикацію.
Гірничий енциклопедичний словник
індикатор —
Показничка
Словник чужослів Павло Штепа
індикатор —
рос. индикатор (від латин. indicator — показник) — орієнтований економічний показник, вимірник, що дає змогу певною мірою передбачити, в якому напрямі слід очікувати розвиток економічних процесів.
Eкономічна енциклопедія
індикатор —
індика́тор 1 іменник чоловічого роду прилад, покажчик індика́тор 2 іменник чоловічого роду речовина
Орфографічний словник української мови
індикатор —
-а, ч., спец. 1》 Прилад, пристрій, елемент, який відображає перебіг процесу або стан об'єкта спостереження, його якісні або кількісні характеристики у формі, зручній для сприйняття людиною.
Великий тлумачний словник сучасної мови
індикатор —
індика́тор (лат. indicator, від indico – вказую, визначаю) 1. Прилад, за допомогою якого здійснюють індикацію. 2. Речовина, введення якої в розчин дає змогу провести індикацію.
Словник іншомовних слів Мельничука
індикатор —
Хіміч. речовина (найчастіше органічна сполука), яка дозволяє, напр., визначити реакцію розчину на підставі спостереження появи, зникнення або зміни певного забарвлення після додавання до досліджуваної речовини розчину відповідного і.
Універсальний словник-енциклопедія
індикатор —
ІНДИКА́ТОР, а, ч., спец. 1. Прилад для визначання, вимірювання, записування фізичних величин (тиску, навантаження тощо). Індикатор годинникового типу служить для перевірки правильності геометричної форми деталей (Слюс.
Словник української мови в 11 томах