Значення в інших словниках
-
іржання —
іржа́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
іржання —
рідше ржання, -я, с. 1》 Крик коня. 2》 перен., зневажл. Голосний, нестримний, різкий сміх, регіт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
іржання —
СМІХ, СМІ́ШКИ мн., розм., СМІХОТНЯ́ розм. підсил.; ХИ́ХОНЬКИ мн., розм. (тихий сміх); РЕ́ГІТ, РЕГІТНЯ́, РЕГОТНЯ́ підсил. розм., ГОГОТА́ННЯ підсил. розм., ГОГОТІ́ННЯ підсил. розм., ІРЖА́ННЯ зневажл. (нестримний голосний сміх).
Словник синонімів української мови
-
іржання —
Ржа́ння і іржа́ння, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
іржання —
ІРЖА́ННЯ, рідше РЖА́ННЯ, я, с. 1. Крик коня. Тут ржання кінське з тупотнею, Там.. гомін з стукотнею (Котл., І, 1952, 233); Знадвору долітало іржання коней, яких конюхи гнали на пашу (Фр.
Словник української мови в 11 томах