Значення в інших словниках
-
іронія —
(від гр. eironeia прихований глум) троп, у якому слова чи вирази з метою насмішки вживаються у зворотному (до буквального) значенні слова: розумник (про дурня).
Словник стилістичних термінів
-
іронія —
Тонке глузування <�кепкування, кпини, глум>; (гостра) сарказм.
Словник синонімів Караванського
-
іронія —
Кепа, кепка, кпин, глуза, шкіла
Словник чужослів Павло Штепа
-
іронія —
рос. ирония 1. Тонке приховане глузування. 2. У літературі — вид троп (зворотів), де слова, вирази вжиті не в прямому, а в образному, переносному значенні.
Eкономічна енциклопедія
-
іронія —
іро́нія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
іронія —
• іронія (грец. ειρωνεία — лукавство, удавання) - худож. засіб. 1) У стилістиці — особливість стилю, що полягає у невідповідності між прямим змістом висловлювання і його справжнім (прихованим) значенням, яке легко вгадується. Іроніч.
Українська літературна енциклопедія
-
іронія —
-ї, ж. 1》 Прихована насмішка; глузування, кепкування, глум. Іронія долі книжн. — про безглуздий випадок. 2》 Стилістичний засіб, коли слову або зворотові надається протилежного значення з метою глузування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
іронія —
іро́нія (від грец. ειρωνεία – удавання прихований глум) 1. Тонке приховане глузування. 2. В літературі – вид тропу, де зовнішня форма вислову суперечить змістові.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
іронія —
Суперечність між дослівним значенням повідомлення і справжнім наміром автора; естетична категорія, пов'язана з концепцією гуманістичної реальності як сфери нерозв'язних суперечностей та конфліктних ситуацій; т.зв. романтична і.
Універсальний словник-енциклопедія
-
іронія —
іро́нія до́лі, книжн. Безглуздий, непередбачений, часто небажаний збіг обставин. Хіба ж не іронія долі: в той час, коли маєш досвід, знання, жадання діяльності.., опинитися раптом тут, в тихій заводі (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови
-
іронія —
ІРОНІЯ (від грецьк. ειρωνεία — прикидання, удаваність) — певного роду риторичний прийом, завдяки якому висловлення набуває прихованого змісту, відмінного (нерідко — протилежного) від буквального...
Філософський енциклопедичний словник
-
іронія —
НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм.
Словник синонімів української мови
-
іронія —
Іро́нія, -нії, -нією
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
іронія —
ІРО́НІЯ, ї, ж. 1. Прихована насмішка; глузування, кепкування, глум. — І я це чув од дацьківських людей,— сказав писар з тонкою іронією на устах (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах