Орфографічний словник української мови

Добруджа

Добру́джа

іменник жіночого роду

регіон на Балканах

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. Добруджа — Історична обл. у Румунії (пн. частина Д.) та Болгарії, між нижнім Дунаєм та Чорним м.; височини та степи; гол. м.: Констанца (Румунія), Добрич. З XIV ст. — під турец. пануванням; 1878 поділена між Болгарією та Румунією; 1913-40 уся Д. належала Румунії.  Універсальний словник-енциклопедія
  2. Добруджа — Добру́джа, -джі, -джі, -джею; добру́зький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)