Мирний

Ми́рний 1

іменник чоловічого роду, істота

псевдонім

Ми́рний 2

іменник чоловічого роду

селище в Росії

∗∗∗

ми́рний

прикметник

Значення в інших словниках

1. мирний — (час) не воєнний; (- людність) цивільний; (- політику) миролюбний; (- вдачу) сумирний, невойовничий, неагресивний; (намір) миролюбний, не ворожий; (- життя) спокійний, тихий; (- співжиття) дружній, злагідний.  Словник синонімів Караванського
2. мирний — [мирнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. мирний — I мирн`ий-а, -е, діал. Який мирить. || у знач. ім. мирна, -ної, ж., діал. Домовленість про припинення ворожнечі. II м`ирний-а, -е. 1》 Прикм. до мир I 2). || Який відбувається в умовах миру, не порушується війною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мирний — МИ́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мир¹ 2. В мирне врем'я [час] запирався [Янус], коли ж із храму показався, Якраз війна і закипить (І. Котляревський); За мирного часу в тих бункерах зберігалось вино...  Словник української мови у 20 томах
5. мирний — ДРУ́ЖНІЙ (про ставлення, відносини тощо), БРАТЕ́РСЬКИЙ, БРА́ТНІЙ, БРАТЕ́РНІЙ рідше, БРА́ТСЬКИЙ рідше, ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, ТОВАРИ́СЬКИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ЗЛА́ГІДНИЙ розм.; МИ́РНИЙ, ДОБРОСУСІ́ДСЬКИЙ (між сусідами, країнами).  Словник синонімів української мови
6. мирний — Ми́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мирний — МИ́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мир¹2. В мирне врем’я [час] запирався [Янус], коли ж із храма показався, Якраз війна і закипить (Котл.  Словник української мови в 11 томах
8. мирний — Ми́рний, -а, -е Мирный. Дай же, Боже, щоб ваша спілка була мирна і жила в ладу та в мирі. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка