Орфографічний словник української мови

Сорока

Соро́ка

прізвище

∗∗∗

соро́ка 1

іменник жіночого роду, істота

птах

соро́ка 2

іменник жіночого роду, істота

про людину

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. сорока — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
  2. сорока — I -и, ж. 1》 Лісовий птах родини воронових з довгим хвостом і чорно-білим пір'ям, що видає характерні звуки – скрекотіння. [Як] сорока на хвості розносить — хто-небудь швидко поширює якісь чутки, широко оповіщає всіх чи багатьох. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сорока — СОРО́КА, и, ж. 1. Лісовий птах родини воронових з довгим хвостом і чорно-білим пір'ям, що видає характерні звуки – скрекотіння. В Україні сорока – звичайний осідлий птах; Понад поляною все яструби літають, ворони, .. сороки (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. Сорока — Сорока іст. частина потоку Вулька – від злиття із притокою Залізна Вода до впадання у річку Полтва||Вулька  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. сорока — Вилетіла сорока, вилетіло дві. Про брехунів. Один скаже брехню, а другий додасть і свою. Кожна сорока чорнобока. Крила в неї чорні, а живіт білий. Одна сорока з плота, а десять на пліт. Іронічно, коли хто забирається.  Приповідки або українсько-народня філософія
  6. сорока — Птах із родини круків, заселяє зарості Євразії та Пн. Америки; довж. бл. 43 см; живе парами.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. сорока — БАЛАКУ́ХА розм. (та, хто любить багато поговорити), ГОВОРУ́ХА розм., ЛЕПЕТУ́ХА розм., ЛОПОТУ́ХА розм. рідше, ПАЩЕКУ́ХА розм., СОРО́КА розм., ЛЕПЕ́ТЯ діал.; ЦОКОТУ́ХА розм., СОКОТУ́ХА розм. рідше, ЛЯСКУ́ХА розм., ТОРОХТІ́ЙКА розм., ТАРАХКОТІ́ЛКА розм.  Словник синонімів української мови
  8. сорока — Соро́ка, -ки, -ці; -ро́ки, соро́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сорока — СОРО́КА, и, ж. 1. Лісовий птах родини воронових з довгим хвостом і чорно-білим пір’ям, що видає характерні звуки — скрекотіння. Понад поляною все яструби літають, ворони,.. сороки (Фр., IV, 1950, 52); Десь заскрекотала на дереві сорока (Томч., Готель..  Словник української мови в 11 томах
  10. сорока — Сорока, -ки ж. 1) пт. сорока. Сорока білобока. Рудч. Ск. І. 135. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 38. 3) Въ свадебномъ обрядѣ: а) соро́ку скакати. Танцевать по лавкамъ.  Словник української мови Грінченка