Сухий — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

сухий — (який позбавлений вологи) висохлий, засохлий, (про істот) худий, худорлявий, (про висловлювання) стриманий. Словник синонімів Полюги
сухий — Не мокрий, не сирий не вологий, висушений, (клімат) посушливий, (рік) бездощовий, (степ) безводний, (волос) не масний, (ґрунт) висохлий, пересохлий, (дуб) засохлий, (хліб) не помащений, (- молоко) порошкуватий, (- тіло) худий, СУХОРЛЯВИЙ, сухоребрий... Словник синонімів Караванського
сухий — див. худий Словник синонімів Вусика
сухий — СУХИ́Й, а́, е́. 1. Який не просякся водою, не покрився вологою; не мокрий, не сирий. Знімали [рибалки] сухий невід, навішували мокрий, щоб просушувався (Панас Мирний); Виразно стукають каблуки по сухих тротуарах (М. Словник української мови у 20 томах
сухий — сухи́й : ◊ сухи́й як хорт про худорляву, але енергійну, моторну людину (Франко)|| = худий як хорт Лексикон львівський: поважно і на жарт
сухий — Біля сухого дерева й.сире горить. При доброму товарі і поганий продається. Суха ложка рот дере. Про бідного, який не має що їсти. Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай. Хліборобська прикмета. Приповідки або українсько-народня філософія
сухий — -а, -е. 1》 Який не просякся водою, не покрився вологою; не мокрий, не сирий. || З невеликою кількістю ґрунтової вологи. || у знач. ім. сухе, -хого, с. Сухе місце. || у знач. ім. сухе, -хого, с. Сухий одяг. До сухого — досуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
сухий — ви́скочити на сухе́. Уникнути заслуженого покарання, осуду. Він пошив у дурні своїх недругів, а сам конем красномовства вискочив на сухе (М. Стельмах); — Микола Остапець хоч і каявся на словах, проте в душі був безмірно радий, що розправився з поліцією. Фразеологічний словник української мови
сухий — ВІДМЕ́РЛИЙ (про рослини, частини живого організму — який загинув), МЕ́РТВИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ, ЗМЕРТВІ́ЛИЙ, АТРОФО́ВАНИЙ, СУХИ́Й, ЗАСО́ХЛИЙ, ЗСО́ХЛИЙ (ЗІСО́ХЛИЙ) (про рослини). Перед.. Словник синонімів української мови
сухий — Сухи́й, -ха́, -хе́; сухі́, -хи́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сухий — СУХИ́Й, а, е. 1. Який не просякся водою, не покрився вологою; не мокрий, не сирий. Знімали [рибалки] сухий невід, навішували мокрий, щоб просушувався (Мирний, І, 1954, 349); Виразно стукають каблуки по сухих тротуарах (Коцюб. Словник української мови в 11 томах