адресувати

адресува́ти

дієслово недоконаного і доконаного виду

Значення в інших словниках

1. адресувати — АДРЕСУВАТИ – АДРЕСУВАТИСЯ Адресувати, -ую, -уєш, недок. і док. 1. (кому, до кого, на що). Посилати (лист, телеграму тощо). Друзям на ближні і дальні кордони Я адресую листи (П.  Літературне слововживання
2. адресувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. 2》 перен. Звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. адресувати — АДРЕСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. 1. Надсилати (лист, телеграму і т. ін.) за певною адресою. Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (П. Дорошко); // Писати адресу. Він .. завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою (М.  Словник української мови у 20 томах
4. адресувати — ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. адресувати — Адресува́ти, -су́ю, -су́єш; -су́й, -су́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. адресувати — АДРЕСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (Дор., Єдність, 1950, 116); // Писати адресу. Він..  Словник української мови в 11 томах
7. адресувати — Адресува́ти, -су́ю, -єш гл. Адресовать. Желех.  Словник української мови Грінченка