Значення в інших словниках
-
апострофа —
Апостро́фа: — звернення до відсутньої особи як до присутньої [55] — звертання, стилістичиа фігура [36] — повчання [46-2]
Словник з творів Івана Франка
-
апострофа —
-и, ж. Стилістична фігура: звертання до відсутньої особи як до присутньої, до мертвого як до живого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
апострофа —
АПОСТРО́ФА, и, ж., літ. Риторичний засіб – звернення (перев. несподіване) до одного із слухачів або читачів, до уявної особи або предмета. Автор “Слова о полку Ігоревім” звертається до князя Ярослава з такою апострофою: “Галицький Осмомисле-Ярославе!...
Словник української мови у 20 томах
-
Апострофа —
• Апострофа (грец. 'αποστροφής, букв. — відхилення, тут — звертання) - стилістична фігура; безпосереднє звертання до відсутньої особи, персоніфікованих явищ природи, предметів, абстрактних понять (див. Персоніфікація) тощо: "Згадайте, братія моя..." (Т.
Українська літературна енциклопедія
-
апострофа —
апостро́фа (від грец. άποσροφή – звертання, зворот) стилістична фігура: звертання до відсутньої особи як до присутньої, до мертвого як до живого, до предмета як до людини.
Словник іншомовних слів Мельничука