Орфографічний словник української мови

байбарак

байбара́к

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. байбарак — -а, ч. Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. байбарак — БАЙБАРА́К, а, ч. Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном. – Якось я раз зібралась на музики, Взяла новенький синій байбарак (В.  Словник української мови у 20 томах
  3. байбарак — КОЖУ́Х (довгий, перев. не покритий тканиною верхній одяг з великим коміром, пошитий звичайно з овечої шкури хутром наспід), ДУБЛЯ́НКА, ЛИНТВА́Р діал.; КОЖУША́НКА, БАЙБАРА́К (покритий сукном); КОЖУ́ШО́К, КОЖУШИ́НА, КОЖАНО́К діал.  Словник синонімів української мови
  4. байбарак — БАЙБАРА́К, а, ч. Верхній чоловічий або жіночий сукняний одяг чи кожушок, критий сукном. — Якось я раз зібралась на музики, Взяла новенький синій байбарак (Сам., II, 1958, 9); Одягнений у сукняний байбарак домашнього виробу, дідок мав святковий вигляд (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 72).  Словник української мови в 11 томах
  5. байбарак — Байбарак, -ка м. 1) Верхняя одежда у гуцуловъ: родъ суконнаго полукафтанья. Шух. І. 126. Гол. Од. 68. 2) Родъ крытой женской шубки, крытаго овчиннаго тулупа. Канев. у. Борз. у. Заробила в мене грошенят на байбарак. Г. Барв. 251.  Словник української мови Грінченка