бета-частинка —
БЕ́ТА-ЧАСТИ́НКА, и, ж., фіз. Електрони й позитрони, що їх випромінюють атомні ядра деяких радіоактивних речовин у процесі бета-розпаду. Альфа-частинка плутонію-239 має учетверо з половиною більшу енергію, ніж бета-частинка цезію-137 (із журн.).
Словник української мови у 20 томах