богочоловік —
БОГОЧОЛОВІ́К, а, ч., рел.-церк. (з великої літери). Те саме, що Боголюди́на 1. Вінцем тих багатьох чуд, які цей Богочоловік чинив тут, на землі, стало Його воскресіння по тому, як Він став жертвою за нас (з церк. літ.
Словник української мови у 20 томах