Значення в інших словниках
-
бриль —
див. КАПЕЛЮХ.
Словник синонімів Караванського
-
бриль —
-я, ч. Головний убір із широкими крисами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бриль —
БРИЛЬ, я́, ч. Головний убір із широкими полями. Меркурій низько поклонився, Перед Зевесом бриль ізняв [зняв] (І. Котляревський); – Сердешненький! Книжки складає У торбину і бриля бере (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
бриль —
див. капелюх
Словник синонімів Вусика
-
бриль —
лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку перед ким і без додатка. 1. Вітаючись, запобігливо, улесливо вклонятися комусь (перев. знявши головний убір); підлещуватися до когось. — Їде значний козак улицею, ніхто й шапки не ламає (П.
Фразеологічний словник української мови
-
бриль —
КАПЕЛЮ́Х (чоловічий або жіночий головний убір з крисами з фетру, соломи тощо), КАПЕЛЮ́Ш, КРИСА́НЯ (КРЕСА́НЯ) діал.; БРИЛЬ (перев. солом'яний з широкими крисами); КАПЕЛЮ́ШОК (КАПЕЛЮ́ШИК) (перев. жіночий).
Словник синонімів української мови
-
бриль —
Бриль, -ля́; брилі́, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
бриль —
БРИЛЬ, я́, ч. Головний убір з широкими полями. Меркурій низько поклонився, Перед Зевесом бриль ізняв (Котл., І, 1952, 80); — Сердешненький! Книжки складає У торбину і бриля бере (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
бриль —
Бриль, -ля м. Шляпа. Чуб. ѴІІ. 413. Старий сидів в сорочці білій, в брилі, на приспі. Шевч. На голову бриль наложив. Котл. Ен. І. 27. простий бриль. Соломенная шляпа, сшитая изъ гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы. Чуб. VII. 413. ум. брилик, бриличок, брилець.
Словник української мови Грінченка