вал —
(оборонний) насип, (траншеї) бруствер; (на морі) <�велика> хвиля; У ФР. маса <н. валом валити>; (з клоччя) нитки; (в машинах) вісь, шпиндель.
Словник синонімів Караванського
вал —
Вал — shaft, bank, embankment — *Welle — 1) В геоморфології — відносно вузька, довга і невисока форма рельєфу. Розрізняють В., створені діяльністю хвиль (берегові В.), рік (прируслові В.), льодовиків (моренні В.), вулканів (кільцеві В.), селів (селеві...
Гірничий енциклопедичний словник
вал —
I -у, ч. 1》 Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога. || Довгий і високий земляний насип для господарських потреб чи захисту від повені і т. ін. || Що-небудь, нагромаджене високим довгим насипом. 2》 с.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вал —
ВАЛ¹, у, ч. 1. Значний за протяжністю і висотою земляний насип, створений з оборонною або господарською метою. Було, полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (І.
Словник української мови у 20 томах
вал —
вал: ◊ ва́ла роби́ти вул. мати за дурня (ст): Ах, нагла кров! А ще тепер з нас тут вала роблять! (Лисяк)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вал —
див. горб; перешкода; укріплення; хвиля
Словник синонімів Вусика
вал —
Земляний, кам'яний або складної кам'яно-земляно-дерев'яної конструкції насип; призначений переважно для оборони; до пізнього середньовіччя осн. фортифікаційний елемент укріплених городищ.
Універсальний словник-енциклопедія
вал —
дев’я́тий вал. Найбурхливіший вияв, найбільше піднесення, злет чого-небудь. “Товариші!.. Скоріш нагору! До зброї всі! У місті ворог!” І глухо вдарив у підвал стрільби страшний дев’ятий вал (В.
Фразеологічний словник української мови
вал —
I. ВАЛ (деталь машини, механізму, що обертається навколо своєї осі й призначена для передачі руху зв'язаним із нею частинам), ЦИЛІ́НДР, РОЛ. Вона уважно оглянула всі вузли (комбайна) — на основних валах намотало (З.
Словник синонімів української мови
вал —
ВАЛ¹, у, ч. 1. Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога. Було полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (Котл.
Словник української мови в 11 томах
вал —
(лат.) 1. Архітектурний облом, що у перетині складає півкола. Часто вживається в базах колон, прикрашається плетінками або вінками з листів, перев'язаних стрічками (див. також вал четвертний).
Архітектура і монументальне мистецтво
вал —
Вал, -лу м. 1) Валъ, насыпь. Драг. 85. Вали поосідали і зрівнялись із землею. Стор. II. 97. 2) Грубыя толстыя нитки изъ пакли. Вас. 201. Валом пошитий, вітром підбитий. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом. Ном. №12551.
Словник української мови Грінченка