вдячливо —
ВДЯ́ЧЛИВО, рідко. Присл. до вдя́чливий. Крутнувши вдячливо задом, він [собака] смаковито заплющив одно око і з тріском розкусив хліб (В. Винниченко); І, всміхнувшись їй вдячливо, Чередниченко рушив до своєї пом'ятої, облізлої, якоїсь аж кістлявої “Волги” (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах