вигортати —
-аю, -аєш, недок., вигорнути, -ну, -неш, док., перех. Гребучи, видаляти, вибирати що-небудь звідкись.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вигортати —
ВИГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГОРНУТИ, ну, неш, док., що. Гребучи, видаляти, вибирати що-небудь звідкись. Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (М.
Словник української мови у 20 томах
вигортати —
чужи́ми рука́ми жар загріба́ти (вигорта́ти). Використовувати працю, зусилля інших у своїх інтересах, часто там, де небезпечно. — А ти (Василю) розумний? — уїдливо, гірко спитала Галя.
Фразеологічний словник української мови
вигортати —
ВИГРІБА́ТИ (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), ВИГОРТА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ рідше. — Док.: ви́гребти, ви́горнути, відгребти́. Підчепив (Левко) мішок до підкоша і почав вигрібати муку (М. Стельмах); З печі вигребли жар (І.
Словник синонімів української мови
вигортати —
ВИГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГОРНУТИ, ну, неш, док., перех. Гребучи, видаляти, вибирати що-небудь звідкись. Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (Стельмах, Хліб..
Словник української мови в 11 томах
вигортати —
Вигортати, -таю, -єш сов. в. вигорнути, -ну, -неш, гл. 1) Выгребать, выгресть. Ми його кочергою вигорнули. Рудч. Ск. II. 144. З мишиних нір достає було їх (горіхи).... З иншої нори.... иноді було з доброї півкоробки вигорне. Сим. 200.
Словник української мови Грінченка