випирати —
-аю, -аєш, недок., виперти, -пру, -преш; мин. ч. випер, -ла, -ло; док., перех., розм. 1》 Грубо проганяти, випроваджувати силоміць кого-небудь звідкись. || Натискуючи, виламувати, викидати, видаляти що-небудь звідкись. 2》 тільки недок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
випирати —
1. витискувати, витискати, витиснути, повитискувати, повитискати, випихати, випхнути, повипихати 2. це білизну
Словник чужослів Павло Штепа
випирати —
ВИПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПЕРТИ, пру, преш; мин. ч. ви́пер, ла, ло; док. 1. тільки недок. Видаватися, виступати наперед, назовні; випинатися.
Словник української мови у 20 томах
випирати —
випира́є дух, безос. Дуже важко дихається. Душить її, під серце підступає, у грудях давить, дух випирає... (Панас Мирний); Холодний поміст давив мою щоку, перед очима я бачив чобіт, великий, мокрий, а на мені вага — коліна, руки, аж випирало дух... (М.
Фразеологічний словник української мови
випирати —
ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
випирати —
ВИПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПЕРТИ, пру, преш; мин. ч. ви́пер, ла, ло; док., перех., розм. 1. Грубо проганяти, випроваджувати силоміць кого-небудь звідкись. [Недоросток:] Ти мені не завдавай брехні, бо.. з хати в шию випру! (Вас.
Словник української мови в 11 томах