виправдувальний — Орфографічний словник української мови

виправдувальний — -а, -е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину. || В якому стверджується невинність підсудного. Великий тлумачний словник сучасної мови
виправдувальний — ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину. – Спізнилась на роботу на двадцять хвилин, бо мама захворіла, от і дали три роки, – потупила дівчина очі, але в голосі її не чулось виправдувального тону (Б. Словник української мови у 20 томах
виправдувальний — ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ, а, е. Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом’якшує чиюсь провину. Такі чесні, хороші очі були у бійця, а от слова не дотримав. Вона намагалася знайти виправдувальні обставини, але сум і образа не вгамовувалися (Багмут, Опов. Словник української мови в 11 томах