висотувати —
-ую, -уєш, недок., висотати, -аю, -аєш, док., перех. Мотаючи, витягати з мотка, з клубка (нитки, мотузку і т. ін.); вимотувати. Висотувати сили.
Великий тлумачний словник сучасної мови
висотувати —
ВИСО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СОТАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Мотаючи, витягати з мотка, з клубка (нитку, мотузку і т. ін.); вимотувати (у 1 знач.). Мишко висотав один кінець дроту з мотка, що висів у нього на плечах (І. Микитенко).
Словник української мови у 20 томах
висотувати —
вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) (усі́) жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами.
Фразеологічний словник української мови
висотувати —
ВИМО́ТУВАТИ (мотаючи з чого-небудь або на щось, витягати звідкись), ВИСО́ТУВАТИ. — Док.: ви́мотати, ви́сотати. Ось волосінь перестала розмотуватись. Дідусь.. посмикав за неї і.. почав вимотувати на борт баркаса (Ю. Збанацький); Мишко висотав один кінець дроту з мотка (І. Микитенко).
Словник синонімів української мови
висотувати —
ВИСО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СОТАТИ, аю, аєш, док., перех. Мотаючи, витягати з мотка, з клубка (нитки, вірьовку і т. ін.); вимотувати. Мишко висотав один кінець дроту з мотка, що висів у нього на плечах (Мик., II, 1957, 102).
Словник української мови в 11 томах