вносити —
Висловлювати [IV] — Вносити (польсь. wnosić) —пропонувати, як виникає з контексту в III томі, стор. 231 (у IV томі цього слова знайти не вдалось): «Для того вношу, аби рада ухвалила сей бюджет без дискусії, відразу» має пояснення «висловлювати» (527).
Словник з творів Івана Франка
вносити —
УНОСИТИ заносити; (нове) додавати; (до списку) вписувати; (вклад) робити; (гроші) платити, сплачувати; (хаос) викликати; (на розсуд) пропонувати, подавати; (у текст) записувати; (у банк) класти.
Словник синонімів Караванського
вносити —
[ўносиетие] = уносити -ошу, -осиеш; нак. -ос', -ос'теи
Орфоепічний словник української мови
вносити —
(уносити), вношу, вносиш, недок., внести (унести), внесу, внесеш, док., перех., у що, до чого і без додатка. 1》 Заносити всередину чого-небудь. 2》 Уводити, вкладати, поміщати в що-небудь. || Включати в список і т. ін.; вписувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вносити —
ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), вно́шу, вно́сиш, недок., ВНЕСТИ́ (УНЕСТИ́), внесу́, внесе́ш; мин. ч. вніс, внесла́, ло́; док., кого, що і без прям. дод. 1. Заносити в середину чого-небудь. Входить він [Петро] у хату та й уносить на плечах, може, ..
Словник української мови у 20 томах
вносити —
вно́сити / внести́ у ву́ха кому і без додатка. Інформувати кого-небудь про щось невідоме; доносити. Давно люди вносили у вуха недобре про Стефана та Євку (С.
Фразеологічний словник української мови
вносити —
ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
вносити —
ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), вно́шу, вно́сиш, недок., ВНЕ́СТИ́ (УНЕ́СТИ́), внесу́, внесе́ш, док., перех., у що, до чого і без додатка. 1. Заносити в середину чого-небудь. Входить він [Петро] у хату та й уносить на плечах.. чогось в мішку (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах