Орфографічний словник української мови

відгонити

відго́нити 1

дієслово недоконаного виду

віддавати чимсь

відго́нити 2

дієслово недоконаного виду

відганяти

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. відгонити — (чим) тхнути, <�недобре> пахнути, мати запах, сил. смердіти; (сумом) нагадувати <�навівати> що.  Словник синонімів Караванського
  2. відгонити — I -ить, недок., чим. 1》 Мати присмак або запах чого-небудь; віддавати. 2》 перен. Нагадувати або навівати що-небудь. II див. відганяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгонити — ВІДГО́НИТИ¹, ить, недок., чим. 1. Мати присмак або запах чого-небудь; віддавати. З курної хати всі речі димом відгонять (Леся Українка); – Чудове меню! – посміхнувся Іван Іванович, – .. смачне й ніжне м'ясо, яке трохи відгонить морем і водоростями (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. відгонити — див. пахнути; усувати  Словник синонімів Вусика
  5. відгонити — I. ВІДГО́НИТИ чим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИ розм., ТХНУ́ТИ розм.; ПРИПАХА́ТИ розм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИ фам. (про сильний неприємний запах).  Словник синонімів української мови
  6. відгонити — Відго́нити, -го́ню, -ниш чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відгонити — ВІДГО́НИТИ¹, ить, недок., чим. 1. Мати присмак або запах чого-небудь; віддавати. З курної хати всі речі димом відгонять (Л. Укр., III, 1952, 654); — Чудове меню! — посміхнувся Іван Іванович, — ..  Словник української мови в 11 томах
  8. відгонити — Відгонити, -ню, -ниш гл. 1) = відганяти. 2) Отдавать, припахивать. Вода чимсь одгонить. Кролев. у. Чим наївся, тим і відгонить. Нѣжин. у. На сім дворищі.... від усього пусткою відгонить. Св. Л. 310. Місцина справді стала пустирем одгонити. Мир. ХРВ. 24.  Словник української мови Грінченка