відгінний — Орфографічний словник української мови

відгінний — -а, -е. 1》 Пов'язаний із відгоном худоби (овець і т. ін.). 2》 Признач. для відгону (у 2 знач.). Відгінний апарат. Великий тлумачний словник сучасної мови
відгінний — ВІДГІ́ННИЙ, а, е. 1. Пов'язаний із відгоном худоби. Господарювали скотарі за двома різновидами організації праці: відгінним та перегінним (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
відгінний — ВІДГІ́ННИЙ, а, о. 1. Пов’язаний із відгоном худоби (овець і т. ін.). Тваринництво тут [у Центральному Казахстані] переважно відгінного типу (Ек. геогр. СРСР, 1957, 354); На відгінних пасовищах пасеться 9000 овець (Колг. Укр., 11, 1957, 41). 2. Признач. для відгону (в 2 знач.). Відгінний апарат. Словник української мови в 11 томах