відпускати —
Відпускати, пускати, видавати, продавати «Тепер я вашу зброю всю у закладі лишаю, а вас додому відпущу», — читаємо ми в Лесі Українки й розуміємо, що йдеться тут про те, щоб пустити людей на волю, а не тримати їх у полоні.
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
відпускати —
-аю, -аєш, недок., відпустити, -ущу, -устиш, док., перех. 1》 Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось. 2》 Давати комусь волю, звільняти з-під варти. || іст. Звільняти від кріпацтва. 3》 Переставати тримати, стискати що-небудь; випускати з рук.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відпускати —
ВІДПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. кого, що. Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось. Жінок своїх, що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали ..
Словник української мови у 20 томах
відпускати —
відпуска́ти / відпусти́ти га́йку (га́льма). Послаблювати вимоги до кого-небудь або до себе. — Сідай на готове та дивись, не відпусти гайку,— повчав Сагайда Маковейчика, передаючи йому взвод (О.
Фразеологічний словник української мови
відпускати —
ВИДАВА́ТИ (виділяти комусь що-небудь із запасів, із місць зберігання тощо), ВІДПУСКА́ТИ, ДАВА́ТИ. — Док.: ви́дати, відпусти́ти, да́ти.
Словник синонімів української мови
відпускати —
ВІДПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. 1. Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось. Жінок своїх що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали..
Словник української мови в 11 томах
відпускати —
Відпускати, -каю, -єш сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. Шевч. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. АД. І. 209.
Словник української мови Грінченка