відцвітати

відцвіта́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. відцвітати — -аю, -аєш, недок., відцвісти, -іту, -ітеш, док. 1》 Закінчувати, переставати цвісти; прот. розцвітати. 2》 перен. Утрачати молодість, свіжість; марніти. || Переставати виявлятися в усій своїй повноті, привабливості. || Проходити, минати (про весну, юність).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. відцвітати — ВІДЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док. 1. Закінчувати, переставати цвісти; протилежне розцвітати. Була свята неділенька, під осінь уже, саме коли гречки відцвітали (І.  Словник української мови у 20 томах
3. відцвітати — ВІДЦВІСТИ́ (перестати, закінчити цвісти), ВІДКВІТУВА́ТИ, ВІДКВІ́ТНУТИ, ПЕРЕЦВІСТИ́, ВІДЦВІСТИ́СЯ розм.; ВІДКРАСУВА́ТИСЯ (про злакові культури). — Недок.: відцвіта́ти, перецвіта́ти, відцвіта́тися.  Словник синонімів української мови
4. відцвітати — ВІДЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док. 1. Закінчувати, переставати цвісти; протилежне розцвітати. Була свята неділенька, під осінь уже, саме коли гречки відцвітали (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. відцвітати — Відцвітати, -таю, -єш сов. в. відцвісти, -цвіту, -теш, гл. Отцвѣтать, отцвѣсти. Маки одцвітають, а роду немає, либонь уже їм не жаль мене, що не одвідають. Чуб. V. 471.  Словник української мови Грінченка