гидити —
[гидиетие] -иджу, -диеш; нак. -ид', -ид'теи
Орфоепічний словник української мови
гидити —
-джу, -диш, недок., розм. 1》 неперех. Випорожнятися. 2》 перех. Паскудити, бруднити. 3》 перех., перен. Паплюжити, плямувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гидити —
ГИ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. Випорожнятися (про тварин). Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (М.
Словник української мови у 20 томах
гидити —
ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯ фізіол. (перев. про тварин, птахів — виділяти кал через пряму кишку), ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, ГИ́ДИТИ розм., ПАСКУ́ДИТИ розм. — Док.: ви́порожнитися, наги́дити, напаску́дити.
Словник синонімів української мови
гидити —
ГИ́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. неперех. Випорожнятися. Вона не могла дати собі ради і тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу та гидили (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
гидити —
Гидити, -джу, -диш гл. = гидувати. Камен. у. --------------- Гидити, -джу, -диш гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка