гладіатор —
-а, ч. У Стародавньому Римі – боєць із рабів або військовополонених, спеціально навчений для поєдинків чи боїв групами на арені цирку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гладіатор —
ГЛАДІА́ТОР, а, ч. У Стародавньому Римі – спеціально підготовлений боєць із рабів або військовополонених, який на арені цирку бився з іншими бійцями або дикими звірами. Ликує Рим! І гладіатор і патрицій Обидва п'яні. Кров і дим їх упоїв (Т.
Словник української мови у 20 томах
гладіатор —
ГЛАДІА́ТОР, а, ч. У стародавньому Римі — боєць з рабів або військовополонених, спеціально навчений для поєдинків чи боїв групами на арені цирку. Ликує Рим! І гладіатор і патрицій Обидва п’яні. Кров і дим їх упоїв (Шевч., II, 1953, 276); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах