Орфографічний словник української мови

гладінь

гладі́нь

іменник жіночого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. гладінь — ГЛАДІНЬ – ГЛАДЬ Гладінь, -і, ор. -нню. Рівна, гладка поверхня. Гладь, -і, ор. -ддю. 1. Те саме, що гладінь. 2. Вид вишивки: вишивати гладдю.  Літературне слововживання
  2. гладінь — -і, ж. Рівна, гладка поверхня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гладінь — ГЛАДІ́НЬ, і, ж. Рівна, гладка поверхня. День тихий, морська гладінь простяглася далеко-далеко (А. Хижняк); Він Так шліфував гладінь камінних стін, Що стіни сяли дзеркалом тоді (М. Бажан).  Словник української мови у 20 томах
  4. гладінь — ПЛЕ́СО (спокійна, чиста поверхня води), ГЛАДІ́НЬ, ГЛАДЬ, ДЗЕ́РКАЛО. Потягло вологою, запахло камишами й кугою, за поперечною лісосмугою блиснуло плесо ставка чи річки (О.  Словник синонімів української мови
  5. гладінь — Гладі́нь, -дині́, -дині́, -ді́нню (непр. відм., окрім op., від гладиня́)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гладінь — ГЛАДІ́НЬ, і, ж. Рівна, гладка поверхня. День тихий, морська гладінь простяглася далеко-далеко (Хижняк, Невгамовна, 1961, 239); Він Так шліфував гладінь камінних стін, Що стіни сяли дзеркалом тоді (Бажан, II, 1947, 250).  Словник української мови в 11 томах