глушити

глуши́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. глушити — Відбирати слух, оглушувати; (звуки) заглушати, заглушувати; П. відбивати памороки, приголомшувати.  Словник синонімів Караванського
2. глушити — глушу, глушиш, недок. 1》 перех. і без додатка. Позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. 2》 перех. Робити нечутним; заглушати. 3》 перех. Не давати нормально розвиватися, рости (про рослини). 4》 перех., перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глушити — ГЛУШИ́ТИ, глушу́, глу́шиш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. Заважати слухати, позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. Кров в мене буха, глушить, я сам погано чую свої слова (М.  Словник української мови у 20 томах
4. глушити — Шу, -шині, недок. Вживати алкоголь у великих кількостях. Глушити водяру.  Словник сучасного українського сленгу
5. глушити — див. пиячити  Словник синонімів Вусика
6. глушити — ЗАГЛУША́ТИ (робити звук нечутним або менш чутним), ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ГЛУШИ́ТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ, ПРИТИ́ШУВАТИ, ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ, ПРИТЛУМЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. глушити — Глуши́ти, глушу́, глу́шиш, глу́шать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. глушити — ГЛУШИ́ТИ, глушу́, глу́шиш, недок. 1. перех. і без додатка. Позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. Кров в мене буха, глушить, я сам погано чую свої слова (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. глушити — Глушити, -шу, -шиш гл. Оглушать, заглушать. Вітер уривав багацько річей його; торохтючи, колеса глушили їх. Г. Барв. 19. Оця кропива тільки глушить сад. — Придивиться, де риба залягла під кригою, та й стане гатити кийком — глушити. О. 1861. XI 115.  Словник української мови Грінченка