гнітити —
ГНІТИ́ТИ, гнічу́, гні́тиш, недок. 1. що. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. Коло комбайна екскурсія зажадала, щоб заводи зробили таку машину, яка гнітила б січену солому (К.
Словник української мови у 20 томах
гнітити —
див. давити; кривдити; підкорювати
Словник синонімів Вусика
гнітити —
гніти́ти се́рце (ду́шу). Виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття. Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця (П. Грабовський).
Фразеологічний словник української мови
гнітити —
ВА́ЖКО кому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬ кого. Так якось тяжко та важко.
Словник синонімів української мови
гнітити —
Гніти́ти, гнічу́, гні́тиш і гне́сти́, гнету́, гнете́ш; гніти́в, -ти́ла
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гнітити —
ГНІТИ́ТИ, гнічу́, гні́тиш, недок., перех. 1. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. — Мати чогось довго колотила масло, гнітила сир, то й мені не спалося (Стельмах, Хліб..
Словник української мови в 11 томах
гнітити —
Гнітити, -чу, -тиш гл. 1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. І. 466. 2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи. Чуб. II. 29.
Словник української мови Грінченка