годен —
Го́ден. Який може, має сили і здатність виконувати, робити що-небудь. Пан Волян, як звістно, засідає разом з послами Волохами в клюбі Гогенварта, отже належить до коаліцій й підпирає голосованєм (бо більше не годен, “сарака ”) теперішне правительство (Б.
Українська літературна мова на Буковині
годен —
див. годний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
годен —
ГО́ДЕН див. го́дний.
Словник української мови у 20 томах
годен —
годен який може, має сили і здатність зробити щось (ст) ◊ не го́ден руко́ю ру́шити → рука
Лексикон львівський: поважно і на жарт
годен —
Хто годен косою косити, той годен у танці дівкою носити. Хто працює, може і забавитися, повеселитися. Косити косою, це тяжка фізична праця. Хто годен, той не голоден. Здоровий роботящий чоловік заробить на життя.
Приповідки або українсько-народня філософія
годен —
не го́ден у слід ступи́ти чий. У порівнянні з ким-небудь набагато гірший. Я все зроблю, щоб довести, що він не годен у його слід ступити (З газети).
Фразеологічний словник української мови
годен —
ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М.
Словник синонімів української мови
годен —
ГО́ДЕН див. го́дний.
Словник української мови в 11 томах
годен —
Годен, -дна, -дне Краткое окончаніе отъ годний. 1) = годний. годен у бога. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450. 2) не годен. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188.
Словник української мови Грінченка