громадити —
Грома́дити. Збирати, добирати, накопичувати, комплектувати в одному місці. По столицях (приміром у Відні і в Будапешті) істнують великі центральні складниці книжок, які гуртують систематично усі виданя...
Українська літературна мова на Буковині
громадити —
-джу, -диш, недок. 1》 перех. і без додатка. Згрібати, складати що-небудь в одне місце. 2》 неперех., розм. Гребтися. 3》 перех. і без додатка, діал. Збирати, стягати, нагромаджувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
громадити —
ГРОМА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. перех. і без додатка. Згрібати, складати що-небудь в одне місце. [Марися:] Я проста дівчина, мужичка, нічого не вмію; я умію жать у полі, громадить, мазать, корів доїть, свиней годувать… (К.
Словник української мови в 11 томах
громадити —
Громадити, -джу, -диш гл. Сгребать (о сѣнѣ, скошенномъ хлѣбѣ, горящихъ угольяхъ). Пійшли сіна громадити. Рудч. Ск. I. 80. Кочергою жар громадила. О курахъ: гресть лапами. На улиці півничок громаде. Мет. 122.
Словник української мови Грінченка