Значення в інших словниках
-
грязь —
ГРЯЗЬ – БРУД Грязь, -і, ор. -ззю. 1. Розм’якла від води земля, ґрунт. Соломія вернулась у хату і мусила одмивати грязь з ніг в ночвах (Ї.Нечуй-Левицький); Сніг, що випав тільки вчора, глибокий та густий, був тут розтоптаний в жовту грязь і багнюку (Ю.
Літературне слововживання
-
грязь —
-і, ж. 1》 тільки одн. Розм'якла від води земля, ґрунт. 2》 тільки одн. Бруд, порох у приміщенні, на одежі і т. ін. 3》 тільки мн. Намул морів або озер, що використовується як лікувальний засіб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
грязь —
Бруд, бруднота, брудота, болото, багно, багнище, гійво, драгва, каламуть, кал, калюка, кальність, райно, твань, тванюка, (поту) леп
Словник чужослів Павло Штепа
-
грязь —
I (на дорозі), багно, багнисько, багнище, багнюка, болото, грязило, грязище, грязюка, калюка, квашня, моква, мокравина, мокреча, мокрина, мокрінь, мокровиця, мокрота, мокряччя, перезволога, рлозквась, розталь, сльота, тванюка, твань, хляпавка...
Словник синонімів Вусика
-
грязь —
ки́дати / ки́нути боло́том (боло́то, гря́ззю і т. ін.) у кого—що, на кого—що. Ганьбити,гудити, гостро картати кого-, що-небудь. (Горнов (до Воронова):) Ви кидаєте болотом у моє чесне діло (М. Кропивницький); — Батьку, оцей недоносок гряззю кидає на героя.
Фразеологічний словник української мови
-
грязь —
БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася.
Словник синонімів української мови
-
грязь —
Грязь, -зі, -зі, гря́ззю, у грязі́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
грязь —
ГРЯЗЬ, і, ж. 1. тільки одн. Розм’якла від води земля, грунт. — Ось тобі! — крикнула Мотря і почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелащину хату (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
грязь —
Грязь, -зі ж. Грязь. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном. № 13612.
Словник української мови Грінченка