грясти —
ГРЯСТИ́, гряду́, гряде́ш, недок., уроч., поет. Іти; наступати, наставати. Вставай, хто серцем кучерявий! Нова республіко, гряди! (Тич., 1, 1957, 121); Весна гряде просторами і світить зірку молоду Над Ленінськими горами (Нагн., Вибр., 1957, 126).
Словник української мови в 11 томах
грясти —
Грясти, гряду, -деш гл. 1) Быстро и съ шумомъ бѣжать, ѣхать. Гряде четвернею коней. Волынск. г. 2) Заимствовано изъ церк.-слав. яз. Важно идти или ѣхать, шествовать, грясти. І гряде царська дружина до царя велично. К. Псал. 109.
Словник української мови Грінченка