губитися —
[губитиес'а] -бл'ус'а, -биес':а, -биец':а, губл'ац':а; нак. -бис'а, -б'іц':а
Орфоепічний словник української мови
губитися —
гублюся, губишся; мн. губляться; недок. 1》 Зникати, ставати, робитися невидимим, непомітним. || Поширюючись і зливаючись із чим-небудь, втрачати свою силу (про звуки, запахи і т. ін.). || Ставати неможливим для дослідження.
Великий тлумачний словник сучасної мови
губитися —
губи́тися (рідше плу́татися, мета́тися і т. ін.) в здо́га́дках (у до́га́дках, у здо́гадах і т. ін.). Не бути впевненим у чомусь; не знати, на якому з припущень зупинитися; сумніватися, розмірковувати і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
губитися —
ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст.
Словник синонімів української мови
губитися —
ГУБИ́ТИСЯ, гублю́ся, гу́бишся; мн. гу́бляться; недок. 1. Зникати, ставати, робитися невидимим, непомітним. Вона [ стежка] вилася вгору та вгору, попід ліс, височенною кручею понад виром Стрия, а там.. губилася в темнім смерековім борі (Фр.
Словник української мови в 11 томах
губитися —
Губитися, -блюся, -бишся гл. 1) Погубляться. 2) Теряться. Не губись там од неї, бо город великий. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка