гуляти —
(у парку) прогулюватися; (- дітей) гратися, бавитися, тулятися, забавлятися; (на святі) веселитися, бенкетувати; (весілля) справляти, святкувати; (в шахи) грати; (на дозвіллі) розважатися, відпочивати, не працювати;...
Словник синонімів Караванського
гуляти —
-яю, -яєш, недок. 1》 Ходити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. || перен. Швидко, з великою силою рухатися в різних напрямках. || перен. Поширюватися вільно, безперешкодно. 2》 Весело проводити час; розважатися. || Бути вільним від роботи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гуляти —
1. танцювати, витанцьовувати, витанцювати, затанцювати, натанцьовуватися, натанцюватися, потанцювати, протанцювати 2. це розважатися
Словник чужослів Павло Штепа
гуляти —
гу́ляти вул. іти (ст) ◊ гу́ляй звідси вул. іди звідси, забирайся геть (м, ср, ст)||дембова ці уліца била, заспівай танґо, кури бамбук, лам писк, масти звідси, одплинь, сплинь, шуруй звідси гуля́ти...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
гуляти —
В хаті гульки, а в городі ані цибульки. Глум з господині, що гуляє, а не пильнує господарства. Гуляй, гуляй попід лави, нема чобіт лиш халяви. В нього біда, а він розгулявся. Гуляй, доню, я тобі не бороню.
Приповідки або українсько-народня філософія
гуляти —
частіше наказ. сп. 1. Йти геть. Давай, гуляй звідси. 2. Одержувати відмову у чомусь. Ні, хай гуляє. Мене такі розклади не цікавлять. ◇ Гуляти городами; гуляй, вася; гуляй, красава.
Словник сучасного українського сленгу
гуляти —
(аж) свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..
Фразеологічний словник української мови
гуляти —
БЕНКЕТУВА́ТИ (брати участь у бенкеті, гуляти на бенкетах), ПИРУВА́ТИ заст.; ГУЛЯ́ТИ, ПИ́ТИ-ГУЛЯ́ТИ підсил. розм. (брати участь у бучних гулянках). Пани з нудьги бенкетували в своїх пишних наметах (І.
Словник синонімів української мови
гуляти —
ГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Ходити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. А жіночка, Мов цього не знає, У доброму намистечку В садочку гуляє (Шевч., II, 1953, 106); В найбільший вітер я все ж можу гуляти за горою в затишному місці (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
гуляти —
Гуля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. Рудч. Ск. По садочку я гуляю, товариша викликаю. Мет. 69.
Словник української мови Грінченка