дарувати —
-ую, -уєш, недок. і док. 1》 кому, перех. Передавати що-небудь у власність як подарунок. Дарувати свободу. 2》 ким, чим, перех., розм. Наділяти, обдаровувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дарувати —
див. задобрювати; пробачати; прощати
Словник синонімів Вусика
дарувати —
дару́йте насло́ві кому і без додатка. Уживається як стала форма вибачення; вибачайте. (Гусак:) Даруйте на слові, але ви більш як помиляєтесь (І. Микитенко).
Фразеологічний словник української мови
дарувати —
ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти.
Словник синонімів української мови
дарувати —
ДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. кому, перех. Передавати що-небудь у власність як подарунок. -Що тепер на тобі та на твоїй дочці — я вам дарую (Мирний, IV, 1955, 228); [Семен:] Одарко, ти мені дарувала оцю сорочку, подаруй краще її Іванові (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
дарувати —
Дарува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186.
Словник української мови Грінченка