де-де —
ЗРІ́ДКА (в окремих місцях, не суцільно), ДЕ-НЕ-ДЕ́, ДЕ́-ДЕ, ДЕІ́НДЕ, МІСЦЯ́МИ, ПОДЕ́КУДИ. Софія йде на довгу веранду, зрідка повиту диким виноградом (Леся Українка); По хатах ще де-не-де світилися вогники (М.
Словник синонімів української мови
де-де —
Де́-де, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
де-де —
ДЕ́-ДЕ, присл. 1. То там, то тут; зрідка. І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Шевч., 1, 1951, 3); На вулицю виглядали без вікон хати — чорні, як комори.. Де-де забовваніли й люди — в личаках (Мирний, II, 1954, 119). 2. Ледве-ледве; слабо.
Словник української мови в 11 томах
де-де —
Де-де нар. Кой-гдѣ; то тамъ, то сямъ. І блідний місяць на ту пору із хмари де-де виглядав. Шевч. 26. Утомилась завірюха, де-де позіхає. Шевч. 82.
Словник української мови Грінченка