дитячо —
ДИТЯ́ЧО, рідко. Присл. до дитя́чий 2. Ніна, кинувши на нас останній дитячо-ласкавий погляд, вийшла за двері (Досв., Вибр., 1959, 99); — Тьотіцька Гася, — дзвеніло дитячо з вікон будинку (Головко, І, 1957, 211).
Словник української мови в 11 томах