дихати —
дихаю, дихаєш і дишу, дишеш, недок. 1》 Втягувати і випускати повітря легенями; робити вдих і видих. || Вбирати, поглинати кисень, необхідний для життєдіяльності організму. || на кого – що. Випускати ротом, носом струмінь повітря, що йде з легенів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дихати —
ди́хати: ◊ ї́ддю ди́хати → їдь ◊ ле́две ди́хати 1. жити у злиднях, бідувати; хворіти (ср, ст)||ледве калатати 2. бути постійно втомленим (ср, ст)||ледве калатати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
дихати —
важки́м (недо́брим) ду́хом ди́хати на кого і без додатка. Дуже сердитися, гніватися, злитися на когось. Пан бачить, що вже жінка важким духом дише, а все не важиться він бабусю налаяти (Марко Вовчок); (Нечипоренко:) Я багато не прошу...
Фразеологічний словник української мови
дихати —
ВИРАЖА́ТИ що (передавати, показувати почуття, стан, наміри тощо певними зовнішніми ознаками, проявами, виглядом і т. ін.), ВИЯВЛЯ́ТИ, ВИЛИВА́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, ВИПРОМІ́НЮВАТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ чим, рідше; ДИ́ХАТИ чим, ПОДИХА́ТИ рідко (бути сповненим...
Словник синонімів української мови
дихати —
Ди́хати, -хаю, -хаєш, -хаємо, -хаєте, -хають і ди́шу́, ди́шеш, ди́ше, ди́шемо, ди́шете, ди́шуть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дихати —
ДИ́ХАТИ, ди́хаю, ди́хаєш і дишу́, ди́шеш, недок. 1. Втягувати і випускати повітря легенями; робити вдих і видих. Нездужає Катерина, Ледве, ледве дише… Вичуняла, та в запічку Дитину колише (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
дихати —
Дихати, -хаю, -єш а также: дишу, дишеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Мовчи та диш! Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. III. 323. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Мет. 78. важким духом дихати на кого.
Словник української мови Грінченка