добудовник

добудо́вник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. добудовник — -а, ч. Той, хто доводить будування чого-небудь до кінця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. добудовник — ДОБУДО́ВНИК, а, ч. Той, хто доводить будування чого-небудь до кінця. Ідучи назустріч Першотравню, бригади монтажників, електрозварників, добудовників [на «Ленінській кузні»] закінчують останні роботи на кількох океанських риболовецьких траулерах (Веч. Київ, 15.ІУ 1968, 1).  Словник української мови в 11 томах