доместик —
ДОМЕ́СТИК¹, а, ч., іст. 1. Командувач військ у III–VI ст. пізньої Римської та Візантійської імперій. Надійшов і магістер та доместик Іоанн, що його прозвали Коркуа, з усіма східними воїнами й погубив багатьох русів (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах