доокруж —
ДООКРУ́Ж, присл., розм. 1. Те саме, що дооко́ла 1. – Агов, люди! – лунало доокруж. – Нумо сюди, до суничних галяв! (А. Крижанівський); І вже – закушпелило: сніг і пісок, і вже: доокруж – ні землі, ані неба (В.
Словник української мови у 20 томах