доплітати —
ДОПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех. 1. Закінчувати плести що-небудь. Поки Горпина лагодила дочці вечерю, а Мелашка доплітала їй вінок, дівчата обступили Пріську (Л. Янов.
Словник української мови в 11 томах
доплітати —
Доплітати, -таю, -єш сов. в. доплести, -лету, -теш, гл. 1) Доплетать, доплесть. 2) Довязывать, довязать, надвязывать, надвязать. Допліта панчішку. К.
Словник української мови Грінченка