Орфографічний словник української мови

драбиняк

драбиня́к 1

іменник чоловічого роду

віз, бокова частина воза або саней

розм.

драбиня́к 2

іменник чоловічого роду, істота

дуже худий кінь

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. драбиняк — див. худий  Словник синонімів Вусика
  2. драбиняк — ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст.  Словник синонімів української мови
  3. драбиняк — ДРАБИНЯ́К, а́, ч., розм. 1. Віз із драбинами (у 2 знач.). Коли сонце підбилось на полудні, до Настиних воріт.. під’їхав на драбиняку сусід Матвій (Вас., І, 1959, 289). 2. Те саме, що драби́на...  Словник української мови в 11 томах
  4. драбиняк — Драбиняк, -ка м. 1) = драбчастий віз. КС. 1882. IV. 93. 2) Очень худая лошадь. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка