дукар

дука́р

іменник чоловічого роду, істота

розм., арх.

Значення в інших словниках

1. дукар — -я, ч., розм., заст. Те саме, що дука.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дукар — див. багатий  Словник синонімів Вусика
3. дукар — БАГА́Ч (той, хто має багатство), БАГАТІ́Й, БАГА́ТИЙ, БАГАТИ́Р розм., СИ́ТИЙ перев. мн., ТОВСТОСУ́М розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ зневажл., ДУ́КА заст., ДУКА́Р заст., ДУКА́Ч заст., КАПІТАЛІ́СТ розм., жарт.; КРЕЗ (про надзвичайно багату людину).  Словник синонімів української мови
4. дукар — Дука́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дукар — ДУКА́Р, я́, ч., розм., заст. Те саме, що ду́ка. [Антон:] Що ж, коли батько твій, бач, все гне на те, щоб до його дочок сватались дукарі або купці (Кроп., І, 1958, 172); Скаредний дукар правив з людей непомірні гроші (Л. Янов., І, 1959, 317).  Словник української мови в 11 томах