діточки —
щоб сві́ту Бо́жого (свої́х ді́точо́к і т. ін.) не поба́чити. Уживається для вираження запевнення в правдивості чого-небудь. — Добродію! — каже до його циган .. — Щоб світу Божого не побачив, коли я знаю де я (П.
Фразеологічний словник української мови
діточки —
ДІ́ТОЧКИ́, ді́точо́к, мн. Зменш.-пестл. до ді́ти¹ 1, 2. [Марко:] Було люду до двох тищ [тисяч], а тепер, ой, горе-гірке, сто бабів, шість дідів та діточок трохи (Мороз, П’єси, 1959, 7); Село неначе погоріло, Неначе люде подуріли...
Словник української мови в 11 томах
діточки —
Дітоньки, -ньок, діточки, -чок ум. отъ діти.
Словник української мови Грінченка